Західне передмістя Києва. Буча

У 30 кілометрах від Києва, між річками Бучанкою і Рокачем розкинулося одне з найкрасивіших міст області. Місто невелике, а три чверті його території розташовано в лісопарковій зоні. Населення – близько 30 тисяч.

Давно, - у 1600 році, - тут, на лівому березі річки Бучі, було село Яблунька. У 1868 р. поблизу Яблуньки збудували цегляний завод, і село почало розростатися. Потім було збудовано крохмально-мелясний завод, а поблизу нього облаштували дві водойми, які з’єднано шлюзом.

Заводи працюють і сьогодні, а озера – це улюблене місце відпочинку городян.

Як і сусіднє місто Ірпінь, селище з теперішньою назвою виникло як полустанок Буча під час будівництва Києво-Ковельської залізниці у 1898 році, та стало стрімко розростатися.

Всьому цьому сприяла й мальовнича місцевість навколо.

Збереглася дотепер навіть споруда у стилі лицарського замку – дача радника правління Києво-Ковельської залізниці Штамма. 

Раніше Буча була дачним селищем, а з 2007 року стала містом. Так виглядає його центральна частина.

Є тут і «булгаковський квартал», адже в Бучі була садиба письменника, яку будував більше століття тому його батько – Афанасій Булгаков. Неподалік від дачі Булгакових жив відомий український художник, засновник Київської школи живопису, Микола Мурашко. Ця чарівна місцевість завжди надихала тих творчих людей, які її навідували. Тут бували Володимир Сосюра, Марія Заньковецька, Ігор Шамо та інші видатні особи. З 1904 р. в Бучі щоліта відпочивали сім’ї академіка Євгена Патона та українського композитора Льва Ревуцького.

У міні-парку – погруддя Тараса Шевченка.

Жодного пам’ятника Ульянову (Леніну) на території міста Бучі мною виявлено не було.

Натомість далі – пам’ятник загиблим в Афганістані.

БТР з постаменту ніхто не уганяє.

Зворушливий вірш – всього чотири рядка…

Місто прикрашають ось такі футбольні м’ячі.

Декілька років тому вартість однієї сотки землі в Бучі становила 15 тис. доларів. Сьогодні багато переселенців з Донбасу купують тут квартири. Дивно, а раніше я наївно вважала, що для цього потрібно, принаймні, спочатку продати бодай що-небудь…

Сьогодні селища й міста Київщини продовжують жити своїм звичним життям. Триває запекла «війна» з місцевими адміністраціями за повернення у державну власність незаконно розданих ділянок землі й лісових угідь, котрі, як відомо, завжди приваблюють любителів дерібану… Та й масштаби тут інші, на відміну від Донецька, де наше славетне управління СБУ порушувало «резонансні» справи про незаконне захоплення земель відносно, наприклад, громадянина, який збудував гараж на невеличкому клаптику.

Чиновники й керівники окремих державних підприємств беруть хабарі та потім, закономірно, самі ж «горять» на цьому. Та і, як водиться, всюди є свої «царі».

Трапляються й такі само негаразди, як і в інших областях: спільне лихо – це незаконне використання бюджетних коштів, завищення квартплати і тарифів на житлово-комунальні послуги. Декого з міліціянтів було викрито на збуті наркотиків, а саме метадону – нещодавно до суду направили відповідний обвинувальний акт.

Попри це, в усьому західному передмісті Києва (Ворзель, Гостомель, Буча, Ірпінь, Коцюбинське тощо) показники злочинності, зокрема насильницької, є найнижчими по області. Охороняти громадський порядок правоохоронцям допомагають батальйони патрульної служби і добровольці. Сільські, селищні та міські ради організовують збір допомоги воїнам, які беруть участь в АТО. Декілька сот дітей переселенців з Донбасу 1-го вересня розпочали навчальний рік у місцевих школах. Громадський транспорт, державні та комунальні підприємства працюють у звичному режимі. А ще тут готуються до виборів. 

Якщо хтось вже звик до думки, що адміністративні будівлі захоплюють лише на Донбасі, то це не так. Днями, наприклад, невідомими особами в камуфляжному одязі було захоплено прокуратуру м. Ірпеня (це двоповерхова будівля; знаходиться в Бучі – К.В.). А було так: депутат міськради Ярослав Місяць, разом зі своєю масовкою, прибули до прокуратури, паралізували її роботу і зайняли приміщення. Підсумок цього піару став цілком передбачуваним – було порушено кримінальне провадження. На цьому Місяць, звичайно, втік, і довелося оголошувати його в розшук.

Напередодні виборів представники окремих політичних сил ладні годинами бігати з прапором із зображенням вил – як у свята, так і серед будня. Радикальною партією Олега Ляшка в одномандатному окрузі № 95 (Київська область) Місяць висунутий кандидатом в депутати Верховної Ради, а його дружина Марина Власюк хоче бути мером Ірпеня. До цього  їх обох виключили з «Удару».

Люди Ляшка вже давно оцінили красу природи Київщини, а тому були найактивнішими учасниками незаконного розподілу земель і лісів цієї чарівної землі. 

Біличанський ліс теж на їхній совісті. Тому робота з повернення у державну власність зеленого скарбу – лісів, а також земель і бюджетних коштів триває.

«Виф сє прада лісь хунтє», - сказали колишні донецькі колеги на адресу тих, хто погодився на переведення до Київської області. Добре, нехай і так.

Проте тут є над чим і заради чого працювати.

А русофілам і прихильникам кремлівського карлика – окреме вітання.