15 грудня в період часу з 13:00 до 13:45 Ольга Свечихіна повернулася додому з роботи. Не знайшовши у себе ключі від квартири, знаючи, що дочка має бути вдома, почала спочатку стукати в двері, а потім телефонувати дочці на сотовий телефон. До очікуваного результату дані дії не призвели і Ользі Дмитрівні довелося дзвонити своїй матері, бабусі дівчинки яка мала знаходитися по ту сторону дверей та просити принести ключі.
Ключі від квартири були у дівчинки, матері, бабусі та вітчима.
Опинившись біля закритої двері своєї дочки та онуки, бабуся в той же час відчинила їх. Дочка, Ольга Свечихіна, пішла в перед і бабуся почула крик. "Она зашла в зал, дверь в зал была приоткрыта, а на двери висела Катя." Дівчинка висіла на краватці, спиною до двері. Мати, Ольга Дмитрівна, хутко зняла Катю з двері та почала її розтирати, викликала швидку медичну допомогу. Приїхавши, лікарі швидкої підключали до дівчинки якийсь апарат, але сказали, що вже пізно. Також, лікарі швидкої знайшли записку, що лежала на столі.
"Я більше так жити не можу. Пробач мені мамо" - такий текст приводять ЗМІ, а в тексті вироку приведено дещо інше: «Мама!!! Iзвени меня за все я больше так немогу !!! Катя»
Як
і будь яка мати, Ольга Свечихіна вважає, що її донька не могла
повіситися власноруч. Скориставшись мережею інтернет, начитавшись
хто-зна чого, прийшла до висновку, що винен дехто Михайло Мартиросов.Михайло Мартиросов - уродженець м. Баку, Азербайджан, вірменин, громадянин України, освіта вища, холостий, працював викладачем іноземної мови в ЗОШ № 33, раніше не судимий. Зі слів колег та друзів Михайло добрий, ввічливий, любить дітей (суто як педагог), за час його роботи скарг від учнів не надходило.
2006 рік, м. Краматорськ.
Після успішного закінчення інституту Михайло влаштувався в ЗОШ № 33 вчителем іноземної мови. Будучи його колегою, Ольга Свечихіна (викладач фізкультури) знайомить Мартиросова зі своєю донькою, Катериною та просить займатися з нею додатково іноземною мовою. У відповідності до усної домовленості, в стінах ЗОШ № 33 Михайло проводив додаткові заняття з іноземної мови з дівчинкою.
2009 рік, м. Краматорськ.
З вересня дівчинка вже навчалася в Першій українській гімназії м. Краматорська, додаткові заняття з дівчинкою проводилися, але вже в приватному домоволодінні родичів Михайла. Заняття проходили 2 рази на тиждень, в понеділок та п'ятницю. Перше заняття на новому місті відбулося в період з 20 вересня по 10 жовтня.
За кожне заняття, матір Катерини платила Михайлу 15 грн.
За версією слідства, приблизно в середині листопада під час проведення додаткового заняття у Михайла виник умисел "...удовлетворить половую страсть в извращенной форме с малолетней, используя ее беспомощное состояние в силу малолетнего возраста."
Постійного сексуального партнера Мартиросов не мав.
Так, з метою реалізації свого умислу, скориставшись тим, що тітка з дому пішла, а дядько знаходиться в своїй кімнаті і ніколи не заходить в кімнату де приходить заняття, шляхом умовляння склонив Катю до статевого контакту. Знаходячись в залі, двері в яку відсутні, поклав малолітню особу на диван, роздягнув та задовольнив свою статеву пристрасть в збоченій формі.
Диван на якому за версією слідства відбувалися статеві контакти.
Протиправні
дії по відношенню до малолітньої особи 1998 року народження
повторювалися ще декілька разів, щоразу, як тітка йшла з дому.
14 грудня, за день до смерті дівчинки, в період з 13:00 до 14:00 за версією слідства вище вказані дії також знаходять собі місце. Зокрема, про це свідчить висновок медичної експертизи та зізнавальні показання самого Михайла Маритиросова.
За версією родичів Михайла, в будинку яких відбувалися заняття, все було інакше. Під час занять тітка готовила їжу на кухні, а дядько знаходився в кімнаті по сусідству з Михайлом і ніяких зайвих звуків не чув. В те, що Мартиросов міг таке робити в їх присутності не вірять, вважають таку думку суду абсурдною з наступних причин:
1. В кімнаті де проходили уроки, стояв стаціонарний телефон, який в будь-яку хвилину міг задзвонити і до нього підійшла б тітка.
2. В кімнаті де проходили уроки, були відсутні двері, а дядько завжди знаходився в сусідній кімнаті і зайві звуки обов'язково почув би.
3. Михайло та Катерина ніколи не лишалися самі, в домі завжди хтось був.
4. Катя була не єдиною ученицею Михайла, жодна з інших учениць не поскаржилася на нього й до сьогодні.
Слова родичів Михайла підтверджує їх сусідка, але свідчення тітки і дядька Мартиросова, суд до уваги не бере, мотивуючи тим, що покази дані для забезпечення обвинуваченому алібі.
Під час допиту в судовому засіданні, Ольга Свечихіна розказує:
14 грудня зустрівши Михайла на роботі, домовилася з ним про заняття на 13:00. Оскільки Катя не розуміла по годиннику, довелося дзвонити їй о 12:30 та казати щоб та вже їхала на заняття.
Каті Свечихіній було 11 років, але вона не розуміла по годиннику, при цьому вона була відмінницею. Поговоривши з психологом, було з'ясовано, що таким речам дітей вчать в дошкільному віці в дитсадках, або ж самі батьки. Це може свідчити про те, що дівчинці явно не вистачало уваги з боку батьків.
Після заняття англійською, приблизно о 17:00 - 18:00, вони пішли до колеги матері, вчительки української мови, також на додаткове заняття.
Під час допиту, вчителька з української повідомила, що в той день Катя була розсіяною, плутала букви.
Після, зайшли в магазин "АТБ" та пішли додому. Дівчинка була в гарному настрої та мала плани на найближче майбутнє.
Зранку 15 грудня, Ольга Дмитрівна прокинулася, розбудила доньку, вигуляла собаку та випадково залишивши ключі вдома, пішла на роботу. Під час наради о 10:00, Мартиросов повідомив їй, що вчора дівчинка була не зовсім готова до заняття. Після 5 - 10 хвилин наради, Михайло зник. Ольга Свечихіна, зателефонувала дочці та зауважила на скарзі репетитора англійської мови.
Це була остання розмова матері і дочки.
=========================
Про смерть Каті Свечихіної Михайло дізнався 16 грудня 2009 року прийшовши на роботу. О 18:00 того ж дня до нього приїхали співробітники міліції та запросили в МВ для дачі пояснень. Після незадовільних для правоохоронців відповідей Михайла, його почали катувати (пакет на голову, електрошокер, банальне побиття руками і ногами), не витримавши кату, Мартиросов погодився все підписати. Допит проводився о 21:35 слідчим МВ із застосуванням відеозапису.
Слідчий повідомляє, що запис робиться на камеру Sony, імпортну відеокасету, але якість відео нагадує зйомку на мобільний телефон.
На допиті Михайло Мартиросов зізнається у злочині та показує як все відбувалося. Під час допиту, був присутній адвокат підозрюваного, державний, тож заяви Михайла про те, що його б'ють, адвоката не цікавили. Дивним чином оперативний відеозапис потрапив в інтернет. Зник запис так само неочікувано як і з'явився, але добрі люди встигли скачати, тож маємо можливість ознайомитися.
Після зізнання, 19 грудня Михайла відпустили під підписку про невиїзд. Пізніше, його знову затримали.
Окрім зґвалтування дівчинки та доведення її до самогубства, на нього "повісили" ще й вбивство хлопчика у 2007 році. Вбивство хлопчика невдовзі "зняли" так само як і "повісили". Від своїх показань Михайло Мартиросов відмовився, мотивуючи це тим, що з нього їх вибили, але не дивлячись на це, все обвинувачення будується саме на зізнанні Михайла.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень, вдалося знайти лише один вирок по справі Мартиросова, винесений 22 листопада 2012 року суддею Карпенко О. Н. Вивчаючи вирок, склалося враження, що набирав його якийсь малограмотний практикант, але при цьому є там і цікаві речі.
"Первоначально он пояснил, что 14.12.2009 года со ОСОБА_10 ничего не делал, поскольку испугался, узнав, что во вторник девочка покончила жизнь самоубийством и решил, что это как-то связано с ним."
Особа_10 - це Катя, вівторок - 15 грудня 2009.
Дивно, як він міг злякатися того, що ще не відбулося. Можливо це одна з помилок, а можливо одна з фальсифікацій. "Ще 19 грудня 2011 адвокати Мартиросова розповсюдили заяву про те, що кримінальну справу проти вчителя сфабриковано, а справжній педофіл відпущений на свободу." - передає Газета.юа
Під час допиту в суді свідків і експертів, деякі факти дивним чином змінюються.
Мати дівчинки:
"Дочь висела на двери, на полотне. На двери между коридором и залом, на углу двери. Спиной к полотну двери, лицом к окну. Верхний конец галстука был просто наброшен, ни как ни зацеплен." Якщо кінець краватки був не закріплений, як вона тримала дівчину?
Бабуся Каті:
Особа_13 - Ольга Дмитрівна, мати, Особа_10 - Катя, загибла. Бабуся вже каже про мотузку, тоді як в справі мова йде про краватку, її можна зрозуміти, така трагедія, шок, але суд мав уточнити на чому саме висіла неповнолітня.
Вітчим Катерини підчас допиту каже, що "Ему ничего не известно о месте расположения тела ОСОБА_10. Милиция ему показала записку, нож, шарф." Особа_10 - дівчинка. Тут дивним чином спливає якийсь шарф.
Президент гімназії під час допиту в залі суду розповіла, що коли Катя тільки прийшла до гімназії, була радісною, активною дівчиною, брала участь в самодіяльності, але пізніше з нею почало щось відбуватися. Катя Свечихіна часто казала "Не хочу идти домой". Приблизно такі ж свідчення дав і друг Каті, з яким вони разом ходили з гімназії.
Допитуваний завідуючий лабораторії НДІ, судовий експерт повідомив, "Педофил должен влюбить в себя ребенка, ребенок должен преодолеть стыд и страх. Когда девочка думает, что взрослый мужчина любит ее, а она любит его, то она отдалиться от сверстников и семьи, и он полагает, что она не будет подавлена. Если происходило насилие на протяжении длительного времени, то это будет тяготить ребенка. А в дальнейшем, быстрее всего, ее шантажировали. Такой тип педофилии проявляется у близких, и то не совсем так. Рисунок учителя в тетради говорит о том, что этот человек много знает, он все видит, слышит, может много рассказать, он вызывает тревогу и страх. Но тревогу и страх вызывает любой учитель. Один из видов педофилии это влюбить в себя подростка, в отношениях Михаила и Кати он не обнаружил этого на тот момент, когда делал заключение. Причиной суицида, он думает, все же был страх. Так как покончить жизнь самоубийством из-за переутомления учебой девочка не могла, у нее хороший ресурс."
Разом з мамою та дівчинкою, проживав вітчим, який на той день має залізне алібі, але відразу після допиту покинув Ольгу Свечихіну (можливо вона його) та поїхав геть.
В ході "розслідування", був затриманий ще один "педофіл" який дзвонив подрузі Каті та пропонував зустрітися. Під час обшуку у нього знайшли жіночу спідню білизну, порнографію. Та невдовзі його відпустили.
Психологи визнали Михайла Мартиросова цілком адекватною людиною і будь воля психолога, скоріше за все він би його виправдав.
"В материалах дела говориться, что место занятий представляла собой комната без дверей, с телефоном, который мог в любой момент зазвонить, в присутствии родственников испытуемого, которые в это время находились в квартире. С учетом вышеперечисленных уровень помех настолько высок, что человек даже с более низкой душевной организацией не смог бы совершить данное деяние. У человека, который склонен к педофилии, есть определенная форма поведения." - експерт-психолог.
Експертизами встановлено, що дійсно дівчинка мала неодноразовий статевий контакт в тому числі й анальний, встановити коли саме почалися контакти не є можливим. Встановлено, що проникнення відбувалися тупим предметом, яким може бути половий член, в стані збудження, а може бути олівець, палець або маркер.
22 березня 2013 року Донецький апеляційний суд звільнив Михайла з під варти під підписку про не виїзд, діло направили на повторне розслідування. Просидів Михайло Мартиросов 3 роки та 3 місяці. Йому "пощастило", не дивлячись на статтю по якій Махайло потрапив за грати, в камері його не били. Бували випадки, коли з камер люди виходили хворими на туберкульоз, в цьому плані Мартиросову також пощастило, здоровий.
Як повернеться слідство не знає ніхто. Скоріше за все, розслідувати будуть знову словом, а не ділом і вірогідність того, що від Михайла відчепляться - мала. Якщо його виправдають, як мінімум постраждає репутація тодішнього начальника ГУ МВС в Донецькій області, який стверджував, що Михайло зізнався під тиском результатів експертиз. Це нагадує ситуацію, що відбулася пізніше. Міністр Внутрішніх Справ України, не маючи належних доказів, на всю країну заявив, що вбивця з "Каравану" Ярослав Мазурок. Як відомо, через деякий час Ярослава знайшли мертвим, неподалік свого дому.
Ще у 2010 році, друзі та знайомі Михайла Мартиросова створили сайт та групу "Вконтакте" для підтримки. Дізнавшись, що Михайла звільнили, учасники групи дуже зраділи.
Дивно, але горем вбита матір дівчинки, вже через пів року знайшла собі нового чоловіка, має від нього дитину та на даний час вже розлучилася з ним.
Хто "вбивця", Мартиросов не знає і сам, але до правди хоче докопатися. За три роки, в його голові промайнуло багато думок, але мабуть найголовніша версія загибелі, це стан Каті та байдужість матері... Відповідно до слів експерта, до самогубства дівчинку спонукав якийсь інформаційний тиск, шантаж. Якщо в той день дівчинка була вдома сама, то скоріше за все "тиснули" з допомогою телефону, або ж шантажування відбувалося певний період часу і в одну мить Катя все для себе вирішила. Вирок не надає інформацію про роздруківки телефонних дзвінків Каті, зокрема в день смерті. В матеріалах справи йдеться лише про дзвінок матері, зміст якого, по висновку експерта, не міг підштовхнути Катерину Свечихіну до самогубства. При цьому, важливо, що зміст розмови відомий лише зі слів матері.
Після вивчення справи виникає декілька питань:
Яку таємницю зберігала дівчинка? Чому вона не написала про причини свого вчинку? Чи дійсно дівчинку гвалтували?
Кількість питань не є вичерпною.
Скоріш за все, слідство до цього вже ніколи не докопається, адже минуло багато часу і проведення певних експертиз вже не дасть правильного результату.
До якого рішення прийде суд, а також коли він відбудеться, наразі невідомо.
По матеріалам вироку від 22 листопада 2012 р.
Поддержать сайт - ваша помощь важна
Блог в соцсетях:
Твиттер Вконтакт Фейсбук Гуглоплюс Ютуб Инстаграм livejournal
Блог в соцсетях:
Твиттер Вконтакт Фейсбук Гуглоплюс Ютуб Инстаграм livejournal
