Ворзель

Селище міського типу Ворзель, 37-й кілометр залізниці Київ-Ковель. Кількість населення невелика – близько 6 тисяч.

Зазвичай, будь-яка згадка про Ворзель асоціюється з курортом, а також з парками і лісами.

Але це селище має давню та цікаву історію. Землі нинішнього Ворзеля належали одному з найдавніших населених пунктів – Гостомелю, перша писемна згадка про який датується 1494 роком. У 1618 році, коли поблизу Гостомеля було створено козацьку сотню, мешканці сіл і містечок, розташованих там, проголосили себе частиною Запорозького війська. Згодом ця сотня увійшла до Київського козацького полку.

Тиша навколо. Прямо за подвір’ями, у лісі мирно випасаються курочки.

Це зараз тут спокійно. А ще у гайдамацькі часи, - наприкінці ХVІІ ст., - на території сучасних Ворзеля, Бучі, Гостомеля та Ірпеня розвивалися бурхливі події. Кордон між Росією і Польщею проходив по річці Ірпінь. Лівобережжя Ірпеня, де розташований сучасний Ворзель, входило до складу Польщі. На кордоні були, відповідно, польські та російські прикордонні форпости.

Через кордон, як водиться, перевозили контрабандою товари – французьку горілку та угорське вино. Всі навколишні села були переповнені контрабандистами, місцеві надавали їм притулок, а іноді й самі брали участь у походах гайдамаків і розподілі здобичі. Тут і досі живі у пам’яті імена Гапона Кощієнка, Бородавки, старообрядця Харитона Коняхіна, Грицька Ступака й інших відомих керівників гайдамацьких загонів.

Розбудова на цих землях дачного селища, так само, як і сусідніх Ірпеня та Бучі, розпочалася на початку минулого століття одночасно з будівництвом тієї ж саме залізниці Київ-Ковель.

Цікаво, що сучасного чудового селища могло би тут і не бути, якби свого часу місцеві власники земель, котрі планувалося передати під дачну забудову, не «вирішили питання» за допомогою хабара. У 1900 році поміщик Йосип Пеховський і його сусіди дізналися про проект будівництва, за яким залізниця на ділянці Київ-Тетерів повинна була мати прямолінійний профіль і проходити дещо далі на південний схід від сучасного Ворзелю. Тоді поміщики дали хабар високопосадовцю з міністерства шляхів сполучень, щоби залізниця проходила повз їхній ліс. Відповідно, ліс було поділено на 229 прямокутних ділянок під єдине селище, і тут виникло питання про те, як його назвати. Перебрали декілька варіантів, і зупинилися на назві Ворзель.

Жив тут німець на ім’я фон Верзель (Вьорзель), якому належав цегляний завод неподалік. Той завод незадовго до будівництва залізниці у німця викупив Пеховський, а сама назва йому сподобалася співзвучністю із французьким Версалем. Існують ще інші ймовірні версії походження цієї назви, що їх відстоюють історики, сходознавці та лінгвісти.

На місцевому цвинтарі – хрест пам’яті жертв Голодомору. 

У 1932-1933 роках Ворзель був дачним селищем і, хоча колективізації тут не проводилося та хліб у людей не забирали, становище з продуктами харчування було теж тяжке. Багато жителів, у тому числі дітей, померли від виснаження голодом і від хвороб, і значна частина місцевих тоді в пошуках хліба залишили рідний дім і померли в дорозі.

Так само, як і в сусідніх містечках, сьогодні тут активна місцева громада: спільні інтереси відстоюють громадська організація «Громадська рада управління курортно-туристичною індустрією Ворзеля» (ГРУКТІВ), Спілка ліквідаторів ЧАЕС і Українська народна рада. Й інтереси людей, повірте, є від кого захищати.

Є такий Закон України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» від 17.03.2011 р. № 3159-6. У 2005 році вже було розроблено Генеральний план і зонування селища Ворзель, і тоді це обійшлося місцевому бюджету в суму 250 тис. грн. Однак не дуже давно раптово виникла необхідність розробити новий Генплан, аби «розпилити» ще більше коштів. Більше того, попередньо було роздано під забудову котеджів та багатоповерхівок усі рекреаційні землі – саме тому у новому Генплані вони вже матимуть статус земель під житлову забудову. Внаслідок цього Ворзель зараз не розвивається як курорт, а перетворюється на звичайний спальний район Києва.

Пересічні ворзеляни, так само, як і кияни, - навіть ті, хто працюють, не можуть дозволити собі придбати житло в таких комплексах.

Здавалося би, вихід є – за законом кожен має право одержати земельну ділянку для ведення індивідуального господарства і садівництва. Втім, як приклад, невеликій групі ворзелян все ж було виділено землю, але оформити її вони зараз не можуть. Як виявилося, ці ділянки не входять до земельних запасів Ворзеля, а закріплені за НДГ «Ворзель», що є структурною одиницею Київського аграрного університету.

Гадаєте, це лише в Донецьку міська рада роздає земельні ділянки направо-наліво й потім усіма способами закриває цю інформацію? Якось у Ворзельській сільраді за одну сесію, що проходила в закритому режимі, роздали за кілька хвилин 145 ділянок. Голосували депутати пакетом, без оголошення прізвищ, адрес земельних ділянок, їх площі, адже оформлено їх було на родичів місцевих чиновників, судових високопосадовців, а також на підставних осіб і навіть на небіжчиків.

Є у Ворзелі така місцина, що зветься Погорелівкою. Тут використовується одна з найпоширеніших корупційних схем: землю одержують підставні особи, які одразу ж продають її конкретній людині. Міліційне керівництво всі звернення з цього питання вперто ігнорує.

Живу тут із червня. Що можна сказати – це край працьовитих і добрих людей, але якщо ти не депутат і не чиновник, то ніхто тут особливо не шикує. 

На роботу до Києва можна дістатися маршруткою, електричкою чи автівкою – втім, в останньому випадку треба все одно знати напам’ять розклад поїздів, інакше дорогою доведеться подовгу стояти на залізничних переїздах і чекати. Донецьких мало, ставлення до них загалом підозріле, і багато хто з місцевих категорично не хоче здавати їм житло.

Значного резонансу набули нещодавно перевірки з приводу інформаційних закидів у пресі з приводу того, що нібито приїжджі вихідці з Донбасу зривали українські прапори, у магазинах кидали в обличчя продавцям гроші з репліками «ето вам за АТО» чи розповсюджували листівки з антиукраїнською агітацією, але було встановлено, що це не відповідає дійсності. Крім того, журналісти провели своє розслідування та спростували цю інформацію. Від себе можу лише додати, що протягом зазначеного періоду на території Ірпінського району, до складу якого входить Ворзель, фактів скоєння кримінально караних діянь, які були би пов’язані з розповсюдженням у будь-якій формі публічних закликів до вчинення терористичного акту чи наругою над державними символами (ст.ст. 258-2,  338 КК України) зафіксовано не було.

Щоправда, це зовсім не означає, що тут узагалі ідеальний стан забезпечення законності. Крім згаданих вище порушень у сфері земельних відносин, мають місце зловживання у бюджетній сфері та під час проведення тендерних торгів, завищення вартості виконуваних робіт, матеріалів і послуг у комунальному секторі, а також цілком банальні грабежі, розбійні напади, крадіжки і все те, що пов’язане з незаконним обігом наркотичних речовин. Та й не тільки це.

У цій лісосмузі наприкінці липня було виявлено труп мешканця Бородянського району.

Вбивство було скоєно з корисливих мотивів. Винних осіб установлено, затримано та обрано запобіжний захід, проте й нерозкритих злочинів минулих років залишається ще багато.

Ваточник сирійський – так називається цей різновид бур’янів.

Селяни живуть своїм звичним життям – у кожного свої радощі та проблеми: де знайти роботу, як розрахувати кошти на господарські потреби і як пережити зиму, якщо не буде газу. 

Все літо тут запасалися дровами та хмизом, купляли та встановлювали котли на твердому паливі (такі могли придбати не всі, адже вони коштують дорого).

Серед найстаріших жителів Ворзеля і сьогодні є учасники партизанського руху часів Великої Вітчизняної війни, а також ветерани. А ще в районі є і сучасні герої, що зараз перебувають у зоні АТО – як військовослужбовці, так і добровольці, які борються з агресором за мир на всіх наших землях. Тому армії тут допомагають усім гуртом.

Теж, до речі, передають послання кремлівському карлику: