В интервью израильскому русскоязычному 9 каналу 23 октября министр иностранных дел Климкин сделал на голубом глазу два знаменательных заявления
1. "Мой друг Авигдор Либерман меня приглашал приехать" (0:25)
2. "То, что у нас происходит, это ведь не конфликт между Украиной и Россией, это ситуация в Донецке и Луганске." (1:34)
В связи с первым высказыванием важно иметь в виду, что 16 сентября СМИ пестрели сообщением о том, что израильский МИД заблокировал продажу Украине беспилотников.
Например:
"Міністерство закордонних справ Ізраїлю заблокувало рішення щодо продажу Україні безпілотників. Хоча міністерство оборони дало початкову згоду на постачання безпілотних літальних апаратів (БПЛА) виробництва компанії Aeronautics, її заветувало міністерство закордонних справ країни. Про це у понеділок, 15 вересня, повідомляє інформагенція AFP з посиланням на ексклюзивну інформацію служби новин 2-го каналу ізраїльського телебачення.
Щодо продажу озброєнь домовлялася українська делегація. Відмова у продажі товарів військового призначення в Україну, згідно з інформацією журналістів, зявилась через те, що це могло б викликати роздратування Москви. Росія, у свою чергу, продає зброю недружнім до Ізраїлю державам - Сирії та Ірану.
В міністерстві оборони Ізраїлю відмовились коментувати це повідомлення, пославшись на те, що вони традиційно не коментують інформацію з приводу контрактів на постачання озброєнь."
А главой израильского МИДа в настоящее время является "друг" Климкина Авигдор "Ивет" Либерман.
Хотя
некоторые израильские СМИ утверждают, что его последний визит в Израиль был связан в том числе с переговорами о продаже тех же беспилотников.
Мы отлично помним что у Израиля с режимом Януковича были замечательные отношения.
А недавно советник Авакова А. Геращенко
обнародовал информацию о том, что Израиль пожаловал гражданство вору и врагу украинского народа, коррупционеру, на котором пробы негде ставить, бывшему министру топлива и энергетики
Э. Ставицкому. Если у Ставицкого есть право на репатриацию на основании наличия еврейских корней, Израиль не мог отказать ему в предоставлении гражданства, но как известно своих граждан иностранному правосудию Израиль не выдаёт.
Что касается второго утверждения Климкина, то оно является выражением пораженческого, предательского, соглашательского и подковёрного курса
президента-рейдера Порошенко и не думаю, что нуждается в комментарии, так как говорит само за себя.
Аннексия Крыма у Климкина например не является конфликтом России и Украины. У Лаврова с Чуркиным она тоже таковым не является.
Про безграмотность министра на отметке 2:24 хронометража я тоже промолчу.
Кстати любопытна история появления мистера Климкина на Украине и в дипломатии:
"Павло Анатолійович Клімкін народився 25 грудня 1967 у російському місті Курськ, що тоді входило до складу однойменної області, Російської РФСР, СРСР
1991 року Павло Анатолійович закінчив Московський фізико-технічний інститут, де вчився на факультеті аерофізики та космічних досліджень за спеціальністю — «фізика та прикладна математика». Згодом випускник «фізтеху» переїхав в Україну. Першою роботою молодого фізика стала праця у відділі № 10 в Інституті електрозварювання імені Є. О. Патона НАН України, який займався фізико-хімічними процесами у зварювальній дузі. Наступні два роки, Клімкін працював науковим співробітником того ж інституту. Однак, вже 15 вересня1993 року він звільнився за власним бажанням та змінив наукові дослідження на дипломатію.
Початок дипломатичної кар'єри
Наступні кілька років фізик працював аташе, згодом третім, а потім другим секретарем Департаменту військового контролю та роззброєння Міністерства закордонних справ України. За словами самого Клімкіна, він отримав цю роботу випадково, оскільки у той час планував їхати до Сполучених Штатів Америки писати дисертацію. Тому його знайомі запропонували спробувати себе у роззброєнні. З початку ідея його не дуже вразила, але потім втягнувся у роботу. У Департаменті роззброєння Павло працював до 1997 року. Його начальником у цей час був майбутній міністр закордонних справ України Костянтин Іванович Грищенко, з чиїм ім'ям тісно пов'язана кар'єра Клімкіна і чиїм заступником він став згодом."
Можно сравнить с
резюме его предшественника Андрея Дещицы и предположить, что после демарша Дещицы у посольства страны-агрессора, президенту-рейдеру стало понятно, что министр иностранных дел Украины - патриот и совсем нелоялен России, вследствие чего его пришлось заменить на пророссийского Климкина.
