Действующие лица:
Украиноязычный покупатель, беженец из Донбасса, требовавший от кассира использовать украинский.
Кассир, отстаивал право на использование вне госслужбы любого языка, аргументированно ссылаясь на Конституцию - тоже беженец из Донбасса.
Рассказавший об этом автор текста Дмитрий Коробко, адвокат, до войны дончанин, сейчас киевлянин.
Что из этого вышло, читаем ниже.
Дмитрий Коробко пишет:
Сьогодні в супермаркеті "Billa" був свідком такої сцени. Переді мною на касі чоловік почав вимагати від касирки, щоб та спілкувалася з ним державною мовою, створив затор, але я розплатився, обійшов його і став чекати, що буде далі. Зібралися ще кілька касирів та адміністратор, запропонували йому, щоб його обслужив україномовний касир на будь-якій іншій касі без черги, але покупець відмовився.
Він довго переконував присутніх, що має право на те, щоб його обслужили саме тут і саме українською мовою, касирка вперто спілкувалася російською, а її колєжанка влізла з ідіотським доводом: "А от єслі касир буде німий, він шо об'язаний спєціально для вас ...".
Покупець сказав, що вбачає в порушенні свого права дискримінацію, написав щось у книзі скарг (завтра гляну) і викликав поліцію.
Тут втрутився я, наваляв усім (жартую), роз'яснив сторонам конфлікту їхні права та обов'язки та порадив, як діяти.
Позитивний момент у тому, що ніхто не підвищував голос, не ліз у бійку, все відбувалося цивілізовано.
Негатив - мусорня, ой, нова атестована поліція, за годину так і не приїхала (я далі чекати не став), тобто порушила свої обов'язки і права громадян значно суттєвіше, ніж цей мовний конфлікт; покупець так і не зрозумів, що касир не є держслужбовцем, і не зобов'язаний спілкуватися з ним українською, ну немає такого закону, а столиця наша, на жаль, є російсько-суржикомовною; працівники супермаркету, хоч і поводилися адекватно, є цілком неосвіченими в правовому сенсі, не знають своїх прав та обов'язків і тупо губляться в подібних ситуаціях.
Пи.Си. Дійові особи п'єси: Україномовний покупець - переселенець з Луганська (і це було помітно по його вимові); Україномовний чесний, порядний, самовідданий і толерантний я - самі знаєте звідки; Один з касирів, що брав активну участь у спілкуванні і міг зв'язати більше ніж три слова та навіть послатися на норми Конституції, - біженець з Донецька.
А тепер цікаво почитати ваші думки з приводу цієї ситуації. (источник)
Напомню о другой истории, случившейся в Гостомеле под Киевом, где много беженцев из Донбасса. Там житель Донбасса тоже наехал на кассиршу, требуя от нее общения на украинском, но был жестко послан стоявшим в очереди участником АТО - http://pauluskp.com/news/b16180418.
Как видим, у некоторых жителей Донбасса есть психологическая травма на этот счет. Львиная доля троллей, пишущая в соцсетях "говоришь на русском - помогаешь оккупантам" тоже из Донбасса. Понаехали в мирный суржикоязычный Киев - и давай качать права. Мне, например, неприятно слышать суржик, но я достаточно толерантен, чтобы не приклепываться к людям, требуя языковой чистоты.
Поэтому прошу прощения за некоторых земляков.
Мы многое пережили и вполне понятно, что народ пытается хотя бы для себя объяснить причину, создать образ врага, чтобы регулярно бросаться на эту ветряную мельницу, непримиримо тыкая в нее тупым копьем. Посттравматический синдром. Видимо, демонстративный языковой патриотизм помогает снимать стресс, не знаю.
Далеко не все понимают, что регион сдан врагу не русским языком, а правительством, руками мусоров и СБУ, среди которых есть вполне себе украиноязычные. Если так хочется найти причину постигших нас бед, логичнее обвинять не русский язык, а вполне конкретных голубанов, романовых, горустовичей и аброськиных.
Хорошо сказал поэт:
Поддержать сайт - ваша помощь важна
Блог в соцсетях:
Твиттер Вконтакт Фейсбук Гуглоплюс Ютуб Инстаграм livejournal
Блог в соцсетях:
Твиттер Вконтакт Фейсбук Гуглоплюс Ютуб Инстаграм livejournal
