Архив журналиста

Похожие:: киев : украина : армия : война :

3365   2

Трапляються в житті такі події й такі зустрічі, що здатні кардинально міняти світогляд. Тоді самі собою відходять на другий план питання про те, коли українська армія звільнить від терористів окуповані міста або коли можна буде повернутися до звичного життя. А трапляється таке тоді, коли перестаєш чекати і долучаєшся...


Того вечора, щойно ми з колегою заскочили до вагону метро, він перший підвівся, щоби поступитися місцем.  

- Сідайте, будь-ласка! – молодий чоловік у камуфляжній формі з армійськими нашивками мав трохи втомлений, але впевнений вигляд, - як хочеться, щоби після перемоги всі так ходили...

Це малося на увазі наше вбрання – ми обидві були у вишиванках.

- Перемогу будемо здобувати разом!

- Мені, на жаль, статут не дозволяє носити на формі нічого. Але не тільки я, а й багато інших хлопців замість тільників вдягали би краще вишиванки. Бо вишиванки оберігають…  

Нам потрібно було проїхати лише одну станцію, але за ці дві чи три хвилини ми, здається, встигли поговорити про все, розуміючи одне одного без зайвих слів.

- Я сам з Києва, але завтра їду на Луганськ… Будемо вибивати цю нечисть.

- Поверніться живим і здоровим, будь-ласка! Ми вам бажаємо вистояти!

- Повернуся. В нас іншого шляху немає – тільки перемога. Ми вистоїмо.

Щоправда, ми не встигли розповісти, звідки тоді їхали самі.

А зараз, дорогі патріоти – кияни та гості міста, якщо досі гадаєте, де можна провести дозвілля, куди завітати після роботи або що цікавого подивитися у столиці – пропоную звернути увагу на таку пам’ятку історії та архітектури, як Київська фортеця.

Це зовсім недалеко від центру міста – ми з колегами та друзями доходили туди пішки від Хрещатика, тому що дорогою треба було зайти до «Мега-маркету» (а без цього жодне наше відвідування Київської фортеці не обходиться). 


Можливо, йти доведеться довго, проте чому би не прогулятися?


Тим більше, тут з вулиці Васильківської патріоти передавали черговий привіт кремлівському карлику.


Але є ще більш короткий шлях. Ось мапа:


Виходячи зі станції метро «Олімпійська», треба буде пройти вгору – у напрямі ще одного визначного місця.


Стадіон «Олімпійський», якщо розповідати мовою екскурсоводів, поєднує в собі 90-річну спортивну історію України, сучасний зовнішній вигляд і новітні технології. Коли немає матчів, на території навколо стадіону тихо і дуже мало людей.


Там зазвичай відчинені ворота Національного спортивного університету. Проходимо університетським двором на вул. Дімітрова та знов ідемо вгору до повороту на вул. Анрі Барбюса (виходимо прямо на нову багатоповерхівку та поворот – це і є вул. Анрі Барбюса).

З цієї верхньої точки, до речі, відкривається чудовий краєвид на місто.


Тепер знову повертаємо у двір будинку 5-В (це перший поворот у напрямі ліворуч і вгору). Прямуємо двором цього будинку та виходячи, бачимо перед собою спортивну інфраструктуру – майданчики, Федерація футболу тощо. Весь час прямуємо вгору, проходячи повністю цю інфраструктуру та виходимо прямо на поворот до вул. Госпітальної, і так дістаємося воріт шпиталю.   

Так, усю дорогу треба буде йти вгору, але якщо тяжко, подумайте про тих, хто зараз позбавлений можливості пересуватися самостійно або не ходитиме вже ніколи.


Далі треба буде пройти трохи у правий бік, де знаходиться штаб Волонтерської сотні.



На вході також вивішено список потреб.


Тільки ж, купуючи будь-що, уважно дивіться на штрих-код країни-виробника.


За телефоном 063-879-34-13 можна уточнити питання про потреби чи просто дізнатися, коли та в який час можна відвідати поранених.

Світлин із середини шпиталю, вибачте, не буде. По-перше, не є етичним робити і викладати будь-де фото людей, які наразі є лежачими хворими або дістали каліцтва. По-друге, таких воїнів дуже багато та навіть обійти всіх фізично дуже складно. Роботи вистачить нам усім.

У кожного з них своя історія, і десь далеко теж є рідний дім, у який вони мріють повернутися, а там – рідні та близькі, з якими чекають зустрічі. Наші військовослужбовці, воїни Національної гвардії та бійці добровольчих батальйонів віддавали найцінніше – своє здоров’я та життя, – за те, щоб захистити нашу землю та свободу. А тому допомогти їм зараз є справою честі для кожного. 

Власне, забула розповісти цікаву історію Київської фортеці. Однак далі військового шпиталю ходити не було часу, тому більш докладно інформацію з фото можна подивиться, наприклад, тут. А визначними місцями будемо милуватися після перемоги.

Зараз з’явилося дуже багато тих, хто збирає кошти, користуючись  патріотичними настроями. Тому якщо хочете, щоб ваша допомога була адресною, передавати її потрібно особисто.   

Не переймайтеся, якщо зараз можете передати лише 20, 10 або 5 гривень. Навіть якщо зовсім немає грошей - передайте просто листи, в яких будуть щирі слова. Передайте дитячі малюнки. Попрацюйте з волонтерами хоча б один день - це чудові люди, від яких можна багато чому навчитися. Адже будь-яка посильна допомога, невеличкий внесок або інша участь кожного наближає нашу спільну перемогу. 


4

    • 0
      ... 37.183
      Аноним
      2014-09-13 10:40:14
      Поддержите наших раненых. Их боль - наша общая. Найдите время проехать в военный госпиталь. В любой, они есть во многих городах.
      • 0
        ... .31.46
        Аноним
        2014-09-15 11:18:51
        Якщо маєте медичну освіту або пройшли якусь початкову медичну підготовку, долучайтеся. Можна чергувати вдень або вночі. Щодо мене, я беру нічне чергування, хоча вночі складніше, роботи більше, але зранку цілком зручно звідти їхати на роботу.
        Дівчата і хлопці, там дійсно після першої ж зустрічі в душі перевертається все. На війну починаєш дивитися зовсім інакше, багато чого розумієш. Війна нікого не лишить осторонь. Робіть хоч щось, інакше самі собі не зможете відповісти, а що ж саме ВИ робили задля перемоги!
        Комментировать через:
        Имя:
        Отправить
      Прямой эфир
      ©2012-2015 Блогер pauluskp Все права защищены.
      Использование материалов сайта разрешается только с указанием прямой активной ссылки на сайт.