"Конституція це власність народу, а не політиків. Політики можуть вносити до неї зміни лише у двох випадках – якщо вони хочуть зробити державу сильнішою, або зробити більш захищеними права та свободи людей."
Сироїд наголосила, що політики не мають права змінювати Конституцію, якщо люди не знають і не розуміють пропонованих змін, і якщо ці зміни вносяться під тиском держави-агресора, яка за рахунок таких змін прагне завоювати Україну юридично, зсередини.
"Росія розпочала війну з Україною саме для того, щоб змусити нас змінити нашу Конституцію. Росія прагне особливого порядку місцевого самоврядування на окупованих територіях, щоб амністувати бойовиків, і у такий спосіб завоювати нас зсередини."
Сироїд зазначає, що такі зміни неможна приймати, тому що їх ухвалення означатиме визнання того, що в Україні йде громадянська війна, а не збройна агресія ззовні.
"Росія змусила наших закордонних партнерів погодитися з такими змінами, які вигідні всім, окрім самих україниців. А президент скористався таким тиском, аби змінами до Конституції посилити свою владу. У тексті пропонованих змін щодо децентралізації немає збільшення повноважень громад, натомість є норми, які роблять їх більш залежними від Президента",
На початку тижня міністр закордонних справ росії висловив побажання обговорити НАШУ Конституцію у «нормандському форматі». Очікуваною реакцією з боку України мала би бути заява МЗС на кшталт «руки геть від Конституції України» красивою дипломатичною мовою.
Натомість сталося прямо протилежне: сьогодні в Німеччині росія «пропонує» поправки» в нашу Конституцію, або, як повідомляють медіа «експерти розтлумачують відповідність Конституції України мінським домовленостям».
Звідки взялися експерти і хто надав їм повноваження вести перемовини? Проект Конституції зараз на розгляді у Верховній Раді. Після висновку Конституційного Cуду виключно парламент приймає будь-які рішення щодо нього. Верховна рада не уповноважувала жодних експертів вести перемовини стосовно нашої Конституції з будь-ким, тим більше з країною-агресором.
Цинізм ситуації полягає навіть не в тому, що росія не стидається публічно оголошувати про наміри обговорювати нашу Конституцію. Принизливо, що Україна миттєво погоджується на це. І непокоїть, що це не викликало занепокоєності у наших міжнародних партнерів.
Хочеться поцікавитися у пані Меркель та пана Олланда, чи не хочуть вони, скориставшись нагодою, також обговорити з росією конституції Німеччини та Франції? Так, про всяк випадок, раптом пану Лаврову це також цікаво.
Розмірковуючи, навіщо росія розпочала цей процес:
Саме росія у мінських домовленостях наполягала на внесенні змін до Конституції до кінця 2015 року. Єдина можливість «витримати» цей термін – це прийняти проект змін у першому читанні до кінця серпня, а потім у другому читанні – на наступній сесії Верховної Ради. У випадку внесення правок - проект Конституції знову йде до Конституційного суду. Тобто, будь-яка поправка автоматично робить неможливим прийняття змін до кінця 2015 року.
Отже, росія менш за все зацікавлена у «поправках». Тим більше, в проекті змін вона отримала все, що хотіла, а саме «особливий статус Донбасу» прикритий фіговим листком «особливостей місцевого самоврядування».
Тоді навіщо цей фарс?
Це створення «штучного» додаткового аргументу «за» прийняття змін у форматі «ви ж бачите, як росія проти». Нас хочуть переконати підтримувати зміни до Конституції, а тих, хто буде «проти» назвати «агентами Кремля».
PS: У цій ситуації мене особисто тішить одне: так багато докладається зусиль, щоб «протиснути» ці зміни, що очевидним стає невпевненість росії у підтримці проекту змін до Конституції в українському парламенті. Сподіваюсь, що він залишиться українським. Хоча б на третину – саме стільки потрібно голосів, щоб відхилити проект змін.
Блог в соцсетях:
Твиттер Вконтакт Фейсбук Гуглоплюс Ютуб Инстаграм livejournal
