Парад до 25-ї річниці незалежності: Україна здатна боронити мир

25 років тому розпочався шлях нашої країни до розбудови власної державності. 16 липня 1991 року, виходячи з права на самовизначення, було ухвалено Декларацію про державний суверенітет, яким було закріплено нову назву – Україна, а 24 серпня Верховна Рада на позачерговій сесії урочисто проголосила незалежність України. Після ухвалення цього Акту молода вільна держава остаточно простилася зі старою назвою – Українська Радянська Соціалістична Республіка. 

Сьогодні, з нагоди 25 річниці незалежності в українській столиці відбувся урочистий парад, у якому взяли участь 4 тисячі військовослужбовців Збройних сил України, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Національної поліції, а також 200 одиниць військової техніки.

Попри те, що в Києві з ночі дощило, здійнявся вітер і стало відчутно прохолодніше, від самого ранку головну вулицю столиці та Майдан незалежності заповнили сотні тисяч людей.

Ми всі зібралися тут у цей історичний день завдяки тим мужнім хлопцям і дівчатам, які під ворожими обстрілами на передовій не мають ані вихідних, ані свят, і за наше мирне небо ризикують своїм життям.

Командував парадом генерал-лейтенант Сергій Попко – командувач сухопутних військ Збройних Сил України, котрий раніше займав посаду першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ та керував АТО на території Донецької і Луганської областей. Командувач здійснив об’їзд військ.

Серед учасників параду були присутні Герої України: генерал-майор Михайло Забродський, полковник Василь Зубанич, майори Євген Межевікін та Олександр Порхун. Ще понад 300 учасників параду відзначені державними нагородами – це учасники бойових дій, які виконували завдання з оборони нашої країни та відсічі агресорові. Сьогодні вони продовжують нести службу у лавах Збройних Сил України. Також були присутні ветерани АТО.

Під час параду наші військові вперше продемонстрували зразки нової повсякденної та парадної форми. З новими, відповідно, і знаками розрізнення: з погонів українських військових прибрано зірочки радянського зразка, що також споріднені із символікою країни-агресора.

- Наша армія – це народ, - пролунали з трибуни слова Президента України, -  це ви, українці, купили чи відновили для армії танки, зенітно-ракетні комплекси. Це волонтери першими прийшли на допомогу армії. Наш ворог – країна, яка має військовий бюджет в десятки разів більший за наш. Сьогоднішній парад – це сигнал ворогові. Українці серйозно готові й надалі боротися за незалежність.  

У параді не відчувалося нічого показового: навпаки, сьогоднішні заходи було присвячено вшануванню мужніх захисників сучасності, пам’яті Героїв Небесної сотні й тих славетних воїнів минулого, хто в різні часи віддали своє життя за Україну.

Військовий парад прийняв Міністр оборони України – генерал армії Степан Полторак.

У супроводі командувача сухопутних військ Міністр оборони розпочав об’їзд військ, вишуканих для парадного розрахунку.

Далі з промовою виступив Президент України. Він наголосив на тому, що протягом 2014–2016 років крізь військкомати на фронт пройшли майже 300 тисяч осіб: добровольці, потім мобілізовані, тепер –  контрактники. В середньому щомісяця до лав Збройних Сил вливається до шести тисяч військовослужбовців-контрактників. Всього від початку цього року до війська прийшло вже більше 46 тисяч, а до кінця року ми очікуємо ще більше 20 тисяч. Переважна більшість з них укладають довготривалі угоди. Станом на сьогоднішній день 75% української армії є контрактною. Триває формування військового резерву. На цей час він вже складає понад 80 тисяч чоловіків та жінок, добре підготовлених воїнів із великим військовим досвідом.

Після промови Президента відбулася церемонія вручення державних нагород України.

Урочисте проходження відкрили наймолодші учасники параду – ліцеїсти Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Впевнено прокрокували відмінники навчання, чиї батьки зараз виконують бойові завдання у боротьбі з російсько-терористичними угрупованнями. Урочистим маршем Хрещатиком пройшли офіцери Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (серед яких 80% офіцерів є учасниками АТО), військові зведеного підрозділу сухопутних військ Збройних Сил України, легендарної морської піхоти, крилатої піхоти у складі воїнів-десантників – учасників бойових дій, зведений загін учасників АТО – військовий резерв, військовослужбовці спільної Литовсько-Польсько-Української бригади, курсанти Національної академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, кращі курсанти й офіцери Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба, курсанти Інституту військово-морських сил Збройних сил України, майбутні офіцери Сил спеціальних операцій – курсанти Військової академії, курсанти й офіцери Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова, батальйон Військового інституту телекомунікацій та інформатизації, представники Національної академії внутрішніх справ, спеціальний батальйон 25-ї бригади Національної гвардії України, курсанти Національної академії Національної гвардії України, прикордонники України, курсанти Національної академії прикордонної служби імені Богдана Хмельницького, військовослужбовці Київського окремого полку Президента України, ветерани АТО.   

Військова техніка, що її було продемонстровано під час параду, надійшла з вітчизняних заводів та з резерву.

Кому був потрібен парад? – спитаєте ви. Та хоча б мені. І тим сотням тисяч киян і гостей міста, які цього холодного ранку зібралися на Хрещатику. Тим, хто зараз в окупації чекають на звільнення, аби вони побачили: Україна має, чим їх захистити. 

Україна сильна і бореться за їхню свободу. 

Тим, хто втікаючи з-під обстрілів залишили свої міста й тепер стали зватися «переселенці», щоб вони знали: Україна могутня і зможе повернути свої землі. 

Як влучно сказав з цього приводу мій друг Євген з Єнакієве, «…мені потрібен парад, щоб я знав, як виглядають нормальні люди, які не побоялися зазирнути в очі страху. Парад потрібен для того, щоб знати, на кого рівнятися. І мені він потрібен, щоб, нарешті, перестати боятися, щоб відчути кам’яну стіну, готову зломити расєйське лайно!!! А коли вам більше потрібен асфальт – лопати і катки вам у руки! Якщо вже так хочеться відправити всіх і вся в АТО, то бажаю вам не забувати про тисячу кілометрів кордону з Мордором, яку ані ви, ані вам подібні вже точно прикривати не будуть. Хоча, я б краще вас, витончено-інтелігентно-патріотичних, в АТО відправив: повернулися б не всі, але принаймні, порозумнішали б!».

Після завершення параду всю техніку було передано військовим.

Зі святом усіх! Нехай Україна переможе й настане мир у нашій незалежній!